Острів Березань

Share

Фото Mike Hitruk

Острів Березань розташований на виході з Дніпро-Бузького лиману в двох кілометрах від найближчого берега. Острів витягнутий з півночі на південь, довжина його близько 900 метрів, ширина в різних точках становить від 200 до 350 метрів. В античні часи він був не островом, а краєм півострова, тоді ж на ньому розташовувався грецький поліс. З тих пір, як цей шматок суші відокремився від материка, постійних поселень на ньому не було через відсутність джерел прісної води. Зате завдяки стратегічному розташуванню острів в різні часи використовувався військовими. Зараз же острів відноситься до історико-археологічному заповіднику «Ольвія», на ньому постійно працюють археологи.

Дістатися до острова можна тільки по воді, власне, так ми і зробили.

Острів здіймається над морем, а над островом здіймається бетонна конструкція — це пам’ятник лейтенанту Шмідту, про нього я ще розповім.

Підпливаємо ближче, і шукаємо, де б причалити серед цих скелястих берегів.

І ось, обігнувши скелю, ми знайшли затишний піщаний пляжик.

Тут же облаштований залаз у вигляді закріпленої мотузки.

Острів являє собою плато, що підноситься над морем та вкрите степом.

Давайте в першу чергу відправимося на південний край острова до монументу.

На цьому місці в 1906 році були розстріляні лейтенант Петро Шмідт та троє матросів, які підняли бунт на крейсері «Очаків» у листопаді 1905 року. Радянська пропаганда записала Шмідта, втім, як і інших бунтівників царських часів, до борців за радянську владу, хоча сам він виступав проти революційного терору й взагалі був за конституційну монархію. Багатьом його ім’я відоме за романом «Золоте теля» Ільфа та Петрова, де аферисти видавали себе за дітей лейтенанта Шмідта. А ще не слід плутати лейтенанта Петра Шмідта з вченим Отто Шмідтом.

Обеліск споруджений 1968 року і являє собою три 15-метрових бетонних пілони, що символізують вітрила того самого крейсера «Очаків». Пілони встановлені під рівними кутами, і з будь-якого ракурсу видно тільки два з них. Тоді ж у 1968-му були вимощені доріжки та збудовано причал, але зараз від них нічого не залишилося, та й від самого монумента потроху відвалюються шматки.

Південний край острова найвищий — сягає 20 метрів, це його ми бачили з байдарок.

Вид на місто Очаків, до нього звідси 10 кілометрів.

Друга домінанта острова — маяк, вирушимо до неї.

По дорозі до маяка доводиться перелазити через вали земляної фортеці. Може здатися, що це просто яри, але з повітря добре видно силует оборонних споруд. Цю фортецю побудували турки в XVIII столітті, після російсько-турецької війни 1787 року її використовували військові Російської імперії до XIX століття.

Фото Mike Hitruk

Південна частина острова являє собою голий степ, також тут зустрічаються нори якихось тварин.

Здалеку здається, що маяк стоїть на пагорбі.

Але це не пагорб, а прикопані фортифікаційні споруди.

Ці бункери були побудовані на початку XX століття й використовувалися у якості мішені для далекобійної морської артилерії.

Усередині доволі просторі підземелля.

Склепіння підземель бетонні, а стіни цегляні. Пов’язано це з тим, що за часів будівництва бетон тільки входив у вжиток і був досить дорогим матеріалом, пізніше подібні бункери вже робилися цілком з бетону, а в XIX столітті й раніше перекриття підземель являли собою склепіння з цегли.

Взагалі тут велика система тунелів, але поки повернемося на поверхню.

Вхід добряче пошматований снарядами.

Підіймемося таки наверх до маяка.

Тут треба бути уважним, так як під ногами трапляються люки та провали в ті самі підземелля.

В одній з таких дірок виросло дерево, тепер його крона маскує провал.

Стежина перекрита, напевно через те, що можна провалитися.

Вид на південь острова із пам’ятником лейтенанту Шмідту.

Незакопані підземелля і вид на північ.

Ось ми і прийшли до маяка.

Біля маяка в землі круглий люк із залишками залізних направляючих — тут стояла артилерійська гармата.

Розташування гармати дуже зручне — тут усі кораблі, що заходять до лиману, як на долоні.

Вид із підземного ярусу.

А цей бункер нагадує печерний храм прадавніх цивілізацій.

На стіні сліди від обстрілів, всередині порожньо.

Підемо від фортеці далі на північ.

Поруч з підземеллями лежать бетонні фундаменти тієї ж фортеці-мішені.

Заліз на пагорб, його вершину вінчає якийсь недохрест.

Вид з пагорба на північний схід, зараз туди підемо.

Переходимо до північної частини острова й потрапляємо в іншу історичну епоху — тут йдуть археологічні розкопки давньогрецького поселення.

Поруч з розкопом складені викопані артефакти. З цих каменів напевно були складені будівлі.

За імпровізованим парканом з каменю лежить гора керамічних черепків.

У них впізнаються уламки амфор та іншого грецького посуду.

Центральна частина острова з повітря. У центрі кадру фортеця з маяком, лівіше від неї – бетонні фундаменти та пагорб, а біля дальнього від нас берега можна розгледіти місця розкопок.

Фото Mike Hitruk

Поруч з розкопками натикаємося на труби, що стирчать із землі. Схоже на підземний резервуар.

В одному з бункерів оселилися археологи.

Ці два входи викликають асоціації з М і Ж 🙂 Насправді ж така конструкція зроблена, аби гасилась ударна хвиля при спробі підриву бункера.

Ще одне підземелля.

Усередині нього бетонні закладні під якесь обладнання.

Ще одна купа черепків.

Тут вже всі перебрані й промарковані.

Йдемо далі.

Суворий археологічний сортир, в ньому навіть стін немає 🙂

Повертаємося до західного берега, біля якого ми причалили. Тут на мілині сидить баржа, що цікаво, бетонна. Спочатку я думав, це жертва бойових дій, проте з’ясувалося, її притопили тут 1968 року в якості причалу. З баржі на острів був прокладений місток, але його розпиляли на металолом ще в 1980-х.

Північна частина острова з повітря.

Фото Mike Hitruk

Острів трохи вигнутий, і з його північного краю добре видно протилежний край з монументом.

Вид на центр острова з маяком.

Все, острів оглянули, пора відпливати.

Фото Mike Hitruk

Прощальний погляд на острів. Десь посередині цієї протоки проходить межа між лиманом та морем. На фотографії з повітря цього не видно, але пропливаючи добре помітно, як з’являються водорості й чиста темно-синя морська вода змінюється на зелену непрозору воду з лиману.

Фото Mike Hitruk

Висловлюю подяку команді Neris Expedition за організацію цього сплаву. Якщо хочете відвідати острів Березань та інші цікаві місця — стежте за анонсами на їх сторінці у ФБ.

Share and Enjoy !

0Shares
0 0

You may also like...

Комментарии:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *