Скала-Подільська

Share

IMG_0637

Скала-Подільська запросто могла б стати містом-музеєм та приваблювати натовпи туристів, наприклад, як розташований за 30 кілометрах від неї Кам’янець-Подільський. Тут є все, що для цього потрібно — руїни замку, старі костели й церкви, історичний центр з європейської забудовою та вузькими вуличками, дендропарк із залишками панського маєтку, старе напівзанедбане польське кладовище…

Але ні, Скала-Подільська — це сіре депресивне пошарпане та вимираюче містечко з населенням трохи більше 4 тисяч чоловік, навіть не райцентр.

Місто згадується в історичних документах з XIV століття, коли тут побудували замок. Згадується під ім’ям Скала-над-Збручем, або просто Скала, Подільською вона стала вже після приходу радянської влади в 1939 році. Скала довгий час перебувала під владою Литви та Польщі, в XVII столітті на кілька десятиліть була ненадовго завойована турками, потім повернулася назад до Польщі. Далі стандартна для західного берега Збруча історія — розділ Польщі і приєднання до Австро-Угорщини, Перша світова війна і розпад імперії — знову Польща, потім в 1939-му черговий розділ Польщі й входження до складу СРСР. За радянської влади Скала-Подільська встигла ненадовго стати райцентром, але статус міста так і не отримала, вона й зараз залишається селищем міського типу.

З історичною довідкою покінчили, тепер подивимося на сучасний стан. Тут слід зауважити, зйомка зроблена в лютому 2015 року (так-так, я довго пишу звіти), зараз містечко потроху змінюється на краще.

Замок

Перша пам’ятка, котра зустрічає нас при в’їзді в Скалу-Подільську з боку Чорткова або Гусятина — це замок, а точніше — його порохова вежа.
IMG_0568

Поруч курган пам’яті бійців УПА.
IMG_0567

Проходимо через хвіртку поруч з вежею, вона не замкнена. Бачимо, що вежа з одного боку кругла, з іншого кутаста.
IMG_0569

І ось перед нами руїни замкового палацу. Цей палац — найновіша частина замку, його побудував в середині XVIII століття місцевий староста Адам Тарло під час реконструкції замку, який вже тоді лежав у руїнах. Староста планував влаштувати тут свою резиденцію, але не склалося — через кілька років в палац вдарила блискавка і він згорів.

Зараз ці руїни проходять реставрацію, але на будмайданчику нікого крім нас не було, можливо через те, що ми приїхали в неділю.
IMG_0571

Зворотний бік палацу.
IMG_0592

У палацу відсутній дах, а на підлозі товстий шар землі, котрий поступово знімається в ході реставраційних робіт.

В одному із залів немає перекриття, і з необережності запросто можна полетіти в підвал.

Від другого поверху залишилась лише стіна та цих три вікна.

Палац стоїть над урвищем, і з його вікон відкриваються шикарні види на річку Збруч.
IMG_0578

IMG_0577 IMG_0610

Наскельний живопис.

Руїни камінів і димоходів.
IMG_0615 IMG_0616

Входи в підземелля.
IMG_0589 IMG_0590

І самі підземелля.
IMG_0621

IMG_0613 IMG_0619

З підземель можна вийти прямо на схил пагорба.
IMG_0585 IMG_0611

Вибоїна в стіні. Можливо, сюди потрапив снаряд під час Першої світової війни.

Як ви вже зрозуміли, замок стоїть на високому пагорбі й з трьох сторін захищений урвищами, а з четвертої, десь там, де зараз площа перед палацом, був викопаний рів з відкидним мостом. На додачу до природних укріплень були споруджені кам’яні стіни, на вцілілому фрагменті якої я зараз стою.

А на дальньому пагорбі видно виходи скельної породи, саме вони і дали назву місту.

Біля підніжжя пагорба протікає річка Збруч. З кінця XVIII століття по 1939 рік по річці проходив кордон, тепер же можна спокійно перейти на інший берег через підвісний місток, який під час нашого візиту якраз ремонтувався. До слова, кордон і зараз залишився, але вже адміністративний між Тернопільською та Хмельницькою областями.

Переходимо в більш стару частину замку, від неї збереглося зовсім небагато.

Поодинокі вцілілі приміщення.

Стіни, горіла трава, доріжки …

Крайня точка пагорба.

І вид з цієї крайньої точки на замок.

Вид на церкву і костел, зараз ми підійдемо до них ближче.

Історичний центр

Тепер подивимося місто.

Прямо навпроти замку на узвишші стоїть церква Святого Миколая. Побудована вона 1886 року замість старої дерев’яної церкви побудови 1720-х років.
IMG_0566

Йдемо вгору до центру міста, він розміщений на пагорбі більш високому, ніж той, на якому стоїть замок.
IMG_0622

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії 1719 року. Костел оборонного типу з кам’яною стіною і сторожовими вежами на ній. Правда, судячи по свіжій штукатурці, зараз складно сказати, це оригінальна стіна чи новоділ. Також кілька років тому під час ремонту черепиця була замінена на нову, історична збереглася лише на шпилі.
IMG_0625

IMG_0627 IMG_0629

Задвірки костелу не менш мальовничі 🙂
IMG_0628

На шляху до центру трапляється багато покинутих будинків як польської, так і радянської побудови.
IMG_0626

IMG_0631

Рештки кінотеатру.
IMG_0623

Ще збереглися рамки від афіш.
IMG_0624

Підходимо до центрального району, забудованого рівними рядами старих двоповерхових будиночків.
IMG_0632

Парковка для жигулів Пам’ятник Богдану Хмельницькому. Сам Хмельницький у Скалі не бував, зате тут побували загони піднятого ним козацько-селянського повстання. Влітку 1648 роки вони захопили та пограбували місто, яке в той час було населене переважно поляками та євреями.
IMG_0633

Вулички центру міста. Забудова типова для європейських міст, однак цей квартал дуже маленький — три паралельних вулиці метрів 200 в довжину.
IMG_0635

IMG_0634

Єдиний триповерховий будинок у цьому районі.
IMG_0636

Колишня синагога. Це нова, початку XX століття, у місті була ще й стара, від якої нині залишилася лише одна стіна.
IMG_0639

Тепер це просто житловий будинок.
IMG_0638

Сквер у центрі.
IMG_0643

У місті якось забагато реклами ритуальних послуг, що вкупі з сірістю та безлюдними вулицями створює похмуру атмосферу.
IMG_0641

Окрім основного виду діяльності похоронні контори час від часу роблять пам’ятники для міста. Ось, наприклад, це зовсім не могильна плита, а пам’ятник Михайлу Грушевському. До речі, Грушевський часто бував у Скалі — тут у 90-х роках XIX століття працювала шкільною вчителькою його майбутня дружина Марія Вояківська. А 26 травня 1896 роки вони повінчались у церкві Святого Миколая, яку ми вже проходили.
IMG_0642

А це пам’ятник загиблим на Майдані, схоже, теж витвір похоронних агенцій.
IMG_0644

В районі скверу будинку вже скромніше, в основному одноповерхові.
IMG_0645

Сквер переходить в колишню ринкову площу. Тут нам зустрілась єдина відреставрована стара споруда — колишній народний дім.
IMG_0646

Можна сказати, будівля не змінила своє первісне призначення — зараз у ній розміщуються будинок культури з бібліотекою.
IMG_0647

Околиці

Скала — містечко невелике, десь 3×1,5 км, якщо міряти від найдальших точок. Говорити про околиці було б перебільшенням, проте відразу ж за цим невеликим центральним кварталом забудова кардинально змінюється — стрункі ряди будиночків поступаються місцем звичайним приватним садибам з городами.

Серед приватних будинків теж багато закинутих.
IMG_0648

Прямо по вулиці з характерним запахом течуть нечистоти.
IMG_0673

Тут ми підходимо до ще одних руїн, зарослих кущами. Це усипальниця місцевих магнатів Ґолуховських, їх родина володіла Скалою з кінця XVIII століття і аж до приходу радянської влади у 1939 році. Споруда являє собою міні-костел, дати побудови я не знайшов, але схоже на XIX століття.
IMG_0676

IMG_0681 IMG_0682

Підніжжя усипальниці захопили городи.
IMG_0677

Можна залізти нагору, але там все одно нічого не розгледіти.
IMG_0678 IMG_0680

Найкращий вид на усипальницю відкривається з двору, тут немає чагарників, і стіни цілі.
IMG_0684

В радянські часи у підвалі будівлі розміщувався чи то склад, чи магазин.
IMG_0683

З усипальницею сусідить дерев’яний барак. Таких багато в Росії, але для України, тим паче для Поділля, така архітектура в рідкість.
IMG_0686

Неподалік від усипальниці, на постаменті встановлена гармата у якості пам’ятника Другій світовій війні.
IMG_0689

Огорожа за гарматою нагадує замкову стіну. Скоріш за все, це новоділ.
IMG_0688

Спустимося до річки. Як я вже писав, по ній раніше проходив кордон, але, на відміну від того ж Гусятина, Скала повністю знаходилась на одному березі й розділена не була.
IMG_0669

Колишній водяний млин на березі Збруча.
IMG_0668

Донедавна у будівлі млина розміщувався ресторан, але його закрила санепідемстанція через щурів та мишей, які тут розплодилися ще за часів, коли млин діяв.
IMG_0671

Цвинтар

Тут же посеред приватного сектора знаходиться ще один цікавий об’єкт — напівзанедбане польське кладовище.
IMG_0667

IMG_0650

Усі поховання тут до 1939 року. В кого залишилися родичі у Скалі, ті могили доглянуті, інші заростають травою і розвалюються.
IMG_0657

IMG_0654 IMG_0665

IMG_0663

Руїни цвинтарної каплиці.
IMG_0653

Каплиця складена із цегли місцевого виробництва.
IMG_0655

А тут склеп привідкритий…
IMG_0658

Можна зазирнути і подивитись на труни 😈
IMG_0659 IMG_0661

На околиці польського кладовища є меморіал з українською символікою, але немає ніяких табличок, що пояснюють, на честь чого він.
IMG_0675

Залізниця

Ну і звісно ж я не міг залишити поза увагою залізничну тему 🙂

У Скалу приходить тупикова гілка, вона була побудована 1898 року як відгалуження від тупикової ж лінії Вигнанка — Іване-Пусте. У наш час гілка використовується для обслуговування вапнякового кар’єру та інших промислових підприємств міста, пасажирського руху давно немає.

Залізничні колії перетинають розв’язку, на якій сходяться дороги з Борщева та з Кам’янця-Подільського. Це під’їзна колія від станції до промзони.
IMG_0690

Ну а ми пошукаємо саму станцію. Для цього заглянемо в цей скромний провулок, який раніше був магістраллю до вокзалу. Алея дерев на колишньому тротуарі вже розрослася до лісосмуги.
IMG_0691

А ось і вокзал, в ньому, схоже, зараз житловий будинок.
IMG_0694

Вокзал побудований за типовим проектом австро-угорських залізниць. Крім вокзалу на станції зберігся пакгауз тих же часів.
IMG_0695IMG_0697 IMG_0699

Хоча пасажирськиого руху давно немає, але збереглася платформа, є навіть лавка й табличка з назвою станції.
IMG_0698

Парк

І наостанок ми відвідаємо дендропарк.

Скала-Подільський парк — це колишня резиденція магнатів Ґолуховських, усипальницю яких ми вже бачили. На відміну від свого попередника Ґолуховський не став відновлювати замок, а побудував маєток на протилежному кінці міста.
IMG_0705

Біля входу в парк збереглася та відреставрована одна з будівель садиби.
IMG_0701

За воротами нас зустрічає бетонний олень.
IMG_0703

Парк недоглянутий, але в цьому є своя привабливість, що наближає його до дикої природи.
IMG_0707

IMG_0709 IMG_0712

IMG_0713

Тут багато старих товстих дерев.
IMG_0718 IMG_0714

Дерево з кратерами 🙂
IMG_0710

Озерце.
IMG_0716

Сам палац до наших днів не дожив, але збереглися підсобні будівлі.
IMG_0719

В першу чергу мою увагу привернула заброшка.
IMG_0720

IMG_0721 IMG_0722

Це оранжерея кінця XIX століття.
IMG_0723

IMG_0725

IMG_0727 IMG_0726

Котельня і трансформаторна підстанція.
IMG_0730

Ще одна заброшка.
IMG_0729

Флігель.
IMG_0736

І ще один.
IMG_0738

Наймасштабніша споруда резиденції, яку часто приймають за палац — колишня конюшня.
IMG_0733

IMG_0735 IMG_0739

З такого ракурсу добре видно закладені арки конюшні.
IMG_0740

Центральна алея.
IMG_0742

Біля другого входу в парк ще одна відреставрована будівля — колишній будинок челяді, побудований на початку XX століття.
IMG_0743

Зараз у ній розміщується фельдшерський пункт.
IMG_0744

Все, на цьому ми полишаємо Скалу Подільську. Деякі закутки лишились не оглянутими, але звіт і так вийшов величезний 🙂

Share and Enjoy !

0Shares
0 0

You may also like...

Комментарии:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *