Луганськ

Луганськ — місто не надто туристичне. Я кілька разів бував у ньому проїздом, зазвичай мій шлях проходив за маршрутом вокзал —­ автовокзал, і побачені міські краєвиди зовсім не вражали. Із цікавинок мені були відомі лише два танки часів Першої світової війни.

І ось одного разу знайшлося вільних дві години перед поїздом, було вирішено витратити цей час на похід до тих самих танків. Як зрештою виявилося, в Луганську є ще багато цікавого, у тому числі невеликий, але вельми симпатичний, історичний центр.

Але про все по порядку …

Отже, починаємо нашу прогулянку з вокзалу. Сучасний луганський вокзал було збудовано у 1980 році за доволі цікавим проектом.

Старий вокзал розташований з іншого боку від колій за 600 метрів від нового. На його огляд не було часу, тому фото не буде.

Вид з боку міста. Вокзал являє собою величезний купол, і більше нагадує аеропорт великого міста.

На аналогію з аеропортом наводить і величезна естакада, що заміняє собою привокзальну площу. На естакаді видно зупинки, але наскільки я зрозумів, там зупиняються лише таксисти. Більшість маршруток відправляється із площі поряд з естакадою. Електротранспорт сюди зовсім не підведений.

Тут немає великого потоку транспорту, естакада зазвичай пустує.

У 2003 станція Луганськ була електрифікована, тоді ж провели косметичний ремонт вокзалу.

Через колії перекинутий критий перехід, який з протилежного боку виходить у двори. Цей вхід набагато скромніший за парадний. Тут можна пересісти на трамвай і на транспорт, що йде до північної частини міста.

Поблизу залізниці розташувалася історична промзона. Ось хлібозавод з фірмовим магазином у дусі радянських гастрономів.

Супермаркетів в районі вокзалу виявлено не було, тому скуповувалися у дорогу в подібних магазинах. Оскільки вибір в них невеликий, довелося обійти не менше 5 штук.

Через дорогу — пивзавод. Фірмовий магазин, його нескладно відрізнити за вивіскою, був зачинений (схоже назавжди), довелося затаритися у розташованій поруч розливайці. Луганського пива в наявності не було, але краматорське теж виявилося непоганим 🙂

Просуваємося ближче до центру.

Обласний палац культури, колишній ПК залізничників. На фасаді висять обидва написи.

Тут влаштувалась місцева самодіяльність 🙂

Всі плакати намальовані від руки.

Поряд з палацом культури встановлена стела в пам’ять про залізничників, що загинули у роки війни.

А через дорогу — стела з міськими пам’ятками.

Готель «Україна», колишній «Жовтневий». Певне, найгарніша будівля Луганська.

Годинник крупним планом. Початково готель планували назвати «Московським», звідси і кремлівська тематика.

Галерея з магазинами.

А в цій галереї вже встигли побудувати незграбну стіну.

Будинок навпроти готелю теж симпатичний.

Звертаємо на вулицю із подвійною назвою.

Тут багато історичних будівель. Деякі з них відреставровані.

Частина — зовсім занедбані.

Більшість же являє собою щось середнє. До речі, всі ці три будинки стоять упритул один до одного.

У цьому будинку змішалися епохи — дореволюційна цегляна кладка під злущеною штукатуркою і закинутий з радянських часів магазин.

Ще один колишній магазин часів СРСР.

А в цьому провулку під проваленим асфальтом добре видно історичну бруківку. Вулицю потроху облагороджують — вже встановили стилізовані під старовину ліхтарі.

Виходимо до невеликого скверу.

Тут розміщена концертна зала.

І Ленін на масивному п’єдесталі.

Звернемо трохи вбік від історичного центру.

Інститут культури і мистецтв, з-за нього визирає телевежа.

У минулому це Луганський Будинок Техніки — центр пропаганди наукових досягнень вугільної промисловості.

Шпиль будівлі крупним планом.

І на додачу ще пару шпилів.

Луганський трамвай.

Краєзнавчий музей. У цей день був зачинений, правда, у нас і так не було часу на відвідування.

Поруч з музеєм типова забудова 1970–80-х років з оригінальними ліхтарями.

Від музею каскадом спускається фонтан, в ньому купаються дітлахи — день був дуже спекотним.

Спускаємося донизу — ось і танки.

Британський танк Mark V (Модель 5) — один з основних танків Першої світової війни. Випуск почався в 1918 році — через 2 роки після того, як перші в історії танки вийшли на поля битв. Всього було випущено 400 екземплярів, а зараз їх залишилося тільки 11 (за іншими даними 9), і два з них у Луганську.

У цих двох машин теж цікава історія — вони боролися в Громадянській війні спочатку за Білу, потім за Червону армії. Більш докладно докладно можна почитати, наприклад, у вікіпедії, а тут давайте подивимося фото.

№ 9186 «Зухвалий».

№ 9344.

№ 9344, вид ззаду.

№ 9344 и № 9186.

Вид від танків до музею.

Меморіал пам’яті Громадянської війни.

На стіні список загиблих. Звісно ж, тільки червоноармійців.

Вічний вогонь.

Місцевість спускається до річки Луганки. На протилежному березі ми бачимо приватний сектор — типова забудова половини Луганська. Сама річка десь там за деревами.

Спускаємося далі вниз. Виходимо до площі перед верстатобудівним заводом.

Тут починається вже знайома нам вулиця Леніна-Петербурзька. Нею повертаємося до вокзалу. Дорога до танків зайняла близько години, назад дійшли за 20 хвилин.

На цьому все, дякую за увагу 🙂