У кінці літа друзі запросили випробувати новий човен. Для мене, як і для човна, це був перший сплав, та й інші учасники теж новачки у цій справі, тому була вибрана нескладна за прохідністю річка Тетерів. Вона протікає досить близько від Києва, щоб дістатися без проблем, але при цьому досить далеко, щоб не стати місцем масового бухання відпочинку широких верств населення.
Наш шлях починається з траси Київ — Ковель. Вдалині видно міст через Тетерів.
Прямо по річці проходить межа областей.
Звертаємо на лісову дорогу, яка виводить нас до берега.
Повноцінного покрокового звіту не вийде — по-перше ми поспішали і пливли не покладаючи весел, а по-друге був великий ризик втопити фототехніку. Але незважаючи на всі труднощі, матеріалу було відзнято досить багато, для цієї статті якраз вистачить 🙂
Течія доволі сильна, можна було і не веслувати, але тоді б на дорогу витратилось удвічі більше часу.
Річка зовсім неглибока, в більшості місць можна спокійно перейти вбрід по коліно. Кілька разів ми сідали на мілину і доводилося тягнути наше судно, немов бурлаки. До речі, так виходило навіть швидше, ніж на веслах, але це ризиковано — у каламутній воді може раптово зустрітися яма або корч.
Припливом міст, який згадувався на початку розповіді. По прямій звідси до місця старту всього півкілометра, але річка тут робить великий гак, і на дорогу пішло більше години.
Ландшафт в основному рівнинний, але іноді зустрічалися високі береги.
На шляху часто траплялися всілякі корчі.
Часом просто величезні. Треба бути напоготові, щоб не наскочити на них.
Місця тут малонаселені. У перший день сплаву на берегах зустріли не більш як 5 чоловік, і це у вихідний при гарній погоді.
Робимо привал в гирлі річки Ірша.
Ірша вужча і набагато мілкіша за Тетерів, сплавиться по ній було б проблематично.
Тут ми натрапили на невеликий пляжик, судячи зі слідів, зазвичай ним користуються лише корови 🙂
Хоча до найближчого села 3 км, місцеві жителі тут влаштували місце відпочинку. Сміття практично немає, що не може не радувати 🙂
Другий міст на нашому шляху поблизу села Кухарі, ним проходить малодіяльна дорога до навколишніх сіл. Наступний міст буде вже наприкінці маршруту біля Іванкова.
Місцеві жителі часто влаштовують тут пікніки, залишаючи за собою гори сміття. Це було найзасмічініше місце на нашому шляху, у кадр потрапила лише мала частина звалища.
Вечоріє. Трохи відірвемося трохи від весел аби зафіксувати цю красу 🙂
Скоро стемніє — потрібно поспішити до запланованого місця привалу.
На ніч влаштувалися на невеликому безлюдному острові, встигли розміститися якраз до темряви.
Вранці швидко збираємося і знову в дорогу.
Робимо зупинку біля невеликої річки Жерева.
Завдяки таким річках Тетерів стає значно ширшим та повноводнішим.
У лісі, що видно на попередньому фото, знайшлося місце відпочинку з альтанками, лавочками і ось такою халабудою.
Також тут пляж з трампліном, який страшно розгойдується, якщо на нього залізти 🙂
На другий день шлях пролягав по більш населеним місцям, на берегах все частіше зустрічалися рибалки та відпочивальники. Кілька сіл виходять прямо до води. Навесні річка сильно розливається, тому будинки будують на підвищеннях, а береги зміцнюють кам’яними насипами.
Над головою літає мала авіація, напевно з аеродрому в Бородянці.
На берегах пасеться стадо корів.
Корови почекали, поки ми пропливемо, і пішли вбрід на інший берег.
Пропливаємо під магістральною ЛЕП із Чорнобиля. По фото важко оцінити масштаб, ці опори заввишки понад 35 метрів.
Місцевих рибалок якось не бентежить стояти цілими днями прямо під дротами і „заряджатися“.
Тем часом, у нас з’явився пасажир 🙂
Цього коника ми виловили посеред річки, висушили його і доставили на тверду землю. Він так звик до нас, що не хотів йти 🙂
Ще один представник місцевої фауни 🙂
По дорозі зустрівся напівзакинутий санаторій, з часом берег розмивається і паркан потихеньку звалюється в річку.
Вечоріє. На горизонті вже видно багатоповерхівки Іванкова, а на берегах все більше людей.
Перед заходом сонця спостерігалися цікаві атмосферні явища.
Далі було не до зйомок — ми були зайняті пакуванням човна. Поки зібралися, вже зовсім стемніло.
Фінішували біля мосту на околиці Іванкова. Коли ми там проходили, було вже темно, тому ставлю картинку з іншої поїздки. Прямо за стелою видно сам міст.
Після 8 вечора звідси вже не виїхати, тому ночуємо у лісі біля траси. О 6 ранку вже сіли в маршрутку на Київ.
Отож, за 2 дні пропливли майже 50 км. Ось мапа.
Переглянути у більшому розмірі
На цьому все 🙂
Оччень красивые фотографии!!