Васильків

Васильків — місто у 30 кілометрах від Києва з давньою історією і не менш цікавою сучасністю.

Почнемо прогулянку з центральної площі.

Тут встановлено пам’ятник Декабристам — саме на цій самій площі у грудні 1825 року відбулося повстання Чернігівського полку, тоді місто здався без бою.

Раніше на пам’ятнику було багато бронзових частин з написами, мапа повстання, але вони перекочували до пунктів прийому кольорових металів… Залишилися одні портрети, і тепер складно здогадатися, що означає цей камінь.

Після провалу повстання учасників посадили до червоної будівлі праворуч, в якій тоді була в’язниця.

Зараз там теж виправний заклад — дитяча кімната міліції.

Сквер біля пам’ятника прикрашає «новорічна» ялинка.

Колишня синагога, а тепер школа №2.

Ще одна колишня синагога, тепер стоматологія та магазин.

Братська могила загиблих у роки війни. На задньому плані пожежна частина з каланчею.

Сюди рідко заходять, сніговий покрив не порушений.

Вічний вогонь, сьогодні у нього вихідний.

Під снігом виглядає красиво, шкода, деякі літери пощезали.

Місто засноване князем Володимиром у 988 році, про що свідчить напис на місцевих Потьомкінських сходах. Такий ось «ленд-арт» зробила місцева влада у 2011 році до Дня міста, до того були просто сходи на всю ширину.

Центральний сквер з річкою та містками, у народі його називають «Венеція». Це річка Васильківка, яка 180 років тому була основним джерелом питної води у місті.

Пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам, які не повернулися до Василькова з Афганістану.

Дитяча школа мистецтв.

Музична школа.

Пам’ятник Тарасу Шевченку, встановлений в 1993 році. До цього тут був Ленін, однак на початку 90-х на нього напали невідомі націоналісти, і відбили голову молотком. В результаті сплив цікавий факт: а Ленін-то гіпсовий а не бронзовий!

Шевченко ж бував у цих краях в складі археологічної експедиції, от він і зображений молодим із польовим блокнотом у руках, а не похмурим вусатим дядьком, як на радянських пам’ятниках.

За спиною у Тараса будівля з мозаїкою і великими вітринами. Це зовсім не універмаг, як може здатися на перший погляд, а будинок культури та краєзнавчий музей.

Над містом височіє собор Антонія і Феодосія — найстаріша споруда Василькова, його будівництво закінчилося в 1758 році. Крім того, це найвища точка району, собор видно з довколишніх сіл.

Собор побудовано на Змієвих Валах — стародавніх оборонних укріпленнях, зведених ще до Київської Русі.

З вершини Валів відкривається вид на усе місто.

От тільки ця місцевість більше схожа на пустир, і перебуваючи там важко повірити у її історичну цінність — все заросло чагарником, трапляються купи сміття, і вид найчастіше відкривається на якісь задвірки.

Перейдемо від історії до сучасної архітектури. Близькість столиці провокує бурхливе будівництво житла та офісних приміщень.

Зустрічаються як непоказні коробки.

Так і дещо цікавіше.

Добре вписується у оточуючу дійсність 🙂

Та й взагалі, архітектура вельми багата. Пліч-о-пліч стоять бізнес-центр, хата, що розвалюється, кіоск, багатоповерхівка …

По той бік вулиці височіє елеватор васильківського хлібокомбінату.

Пройдемо у двори за елеватором.

Тут мешкає манул 🙂

Однак наша ціль не місцева фауна, а ось ці, на перший погляд, нічим не примітні задвірки. Насправді ж, це привокзальна площа.

А ось і вокзал. Це чергова колишня синагога, та й сам вокзал тепер вже теж колишній. Зараз це житловий будинок у вельми занедбаному стані.

Тим не менш, будівля не втратила колишньої краси. Хоча ґанок сюди явно не вписується.

У 1969 році тут знімався фільм «Адъютант его превосходительства», за сюжетом в будівлі вокзалу був штаб.

Вид з боку колій. На фасаді можна помітити рештки станційного годинника, табличка з назвою зникла безслідно.

Це станція Васильків–2 . Раніше звідси ходив потяг до станції Васильків–1, що розташована на лінії Київ — Фастів за 10 кілометів від міста. Зараз лишився тільки вантажний рух на заводи Василькова.

На станції дві колії, біля вокзалу зберігся шмат платформи.

Колії у бік станції Васильків–1 та магістральної залізниці. Зліва видно вантажну платформу. Незважаючи на загальний закинутий вигляд, все у робочому стані — рейки, не іржаві, світлофори вдалині світять червоним.

Вид у протилежний бік. Рейки далі йдуть на нафтобазу й елеватор.

Колії на території елеватора.

З рухомого складу був помічений тільки цей маневровий тепловоз.

І наостанок трохи нічного Василькова.

Нова церква.

Вул. Луначарського зліва видно частину Валів, освітлена будівля — райрада.