Серед глухих поліських лісів загубилася скупчення величезних валунів…
Хоча, як сказати — серед туристів це досить відоме місце, сюди часто возять екскурсії організованими групами. Проте все ж багато хто про нього і не знає.
Згідно з науковими теоріями, ці камені з’явилися тут під час льодовикового періоду — чи то вони були принесені льодовиком здалеку, чи то тим же льодовиком вириті з-під землі. Ну а за однією з легенд — це перетворене на камінь село, адже валуни стоять у ряд, немов будинки вздовж вулиці.
Починаємо шлях у селі Рудня-Замисловицька.
Нам туди 🙂
Йдемо по селу.
Дорогою нас обгавкують місцеві песики.
Тут збереглося багато автентичних поліських дерев’яних будиночків.
А також шикарний дерев’яний міст.
Для важких вантажівок поруч з мостом влаштований брід.
Село закінчується і ми потрапляємо до лісу.
Через 15 хвилин зустрічаємо вкопаний у землю камінь.
І за ним натрапляємо на перше скупчення каменів, ще невеликих, заввишки метра півтора.
Йдемо далі.
Тут валуни вже побільше.
Заліземо нагору.
Вид з каменя.
Ще каменючки.
Камені біля дороги.
І знову камені 🙂
Кажуть, якщо пролізти через цю щілину, то здійсняться всі заповітні бажання.
Тут ми підходимо до головного скупчення кам’яних брил, власне «вулиця села».
Люди для масштабу.
Заліземо наверх найбільшого валуна.
Тут, за невідомим мені звичаєм, на дерева навішують всіляке ганчір’я, напевне, це приносить багато щастя 🙂
Знову камені 🙂
Калюжа.
Ми мабуть зайшли не з того боку, так як тільки зараз натрапили на інформаційні стенди.
Під час дощів тут дуже багато бруду і, щоб не замочити ноги, покладені ось такі помости.
Ще одне визначне місце — камінь під назвою «Слід Бога».
Цей камінь найчастіше відвідують туристи, до нього спеціально приставлена драбина.
За легендою, тут відбулася битва між Богом і темними силами. Ці виїмки — і є слід.
А ця тріщина, заповнена дрібними камінцями — подряпини від кігтів темних сил.
Вид з каменя.
Тут теж все обв’язане ганчір’ям. Пов’язують у кого що є — носові хустинки, шкарпетки, вологі серветки, георгіївські стрічки…
Слід зазначити, на світлинах вересень 2013 року, тоді ще георгіївська стрічка асоціювалася виключно з Днем Перемоги.
Як і скрізь на Поліссі, тут багато грибів.
Їстівні гриби теж є, але мухомори красивіше 🙂
Пора повертатись назад.
А взагалі в цій місцевості камені зустрічаються багато де серед лісу, наприклад, цей валун ми зустріли з іншого боку від Рудні-Замисловицької.
На цьому все. Якщо вам сподобалися лісові валуни, рекомендую переглянути статтю про степове каміння на Донбасі.
Останні коментарі