Станція Золотоноша–2

Пасажирський рух на цій станції припинився більше 20 років тому, а останні років 10 вона зовсім занедбана і поступово розвалюється.

Станція Золотоноша II розташована на тупиковій гілці Золотоноша — Ліпляве, що була колись частиною лінії Миронівка — Золтоноша. Після Другої Світової війни було вирішено не відновлювати ділянку від Миронівки до Канева, яка отримала значні пошкодження. Хоча гілка і стала тупиковою, тут до початку 1990-х регулярно ходили приміські поїзди, вантажні поїзди продовжують ходити і зараз, але досить рідко. Вся лінія тепер — просто під’їзна колія.

Більш докладно про невдалий проект залізниці Красноармійськ — Золотоноша — Рівне можна почитати тут, а зараз ми оглянемо саму станцію Золотоноша II.

Рештки вокзалу насилу знайшлися на задвірках серед приватного сектора. На місці колишньої привокзальній площі просто йде заросла асфальтова дорога, і серед кущів іноді проглядають остови напіврозвалених будівель.

Підійдемо ближче — тепер немає сумнівів, що це колишній вокзал.

Тут був парадний вхід.

Навкруги валяються купи сміття.

Обійдемо вокзал і вийдемо до платформ. Тут вже гарніше — ростуть квіти та й сміття майже не видно.

Вид з платформи. Видно тільки одну колію, решта губляться в траві. Станція займає простір аж до тих високих дерев.

Перехід через колії.

Вокзалу майже не видно за деревами.

На колії ростуть квіти 🙂

Повернемося до будівлі вокзалу.

Судячи з супутникових знімків, у 2005 році у вокзалу ще був дах.

Вхід. Порівнюючи з цією фотографією видно, що за чотири роки руйнувань значно побільшало.

Зайдемо всередину — тут вже підростає молодий ліс. Попереду замурований вихід у місто.

Вихід до колій, через який ми ввійшли.

Тепер оглянемо станцію.

Колій досить багато. Якісь із них ще використовуються, але на вигляд усі іржаві й занедбані.

Вокзал.

Вид від самої дальньої колії.

Ця дальня колія частково розібрана.

Пройдемося трохи вздовж колій у напрямку станції Золотоноша–1.

Тут уже чітко видно, де головна колія.

Праворуч знаходилася контейнерна погрузка з козловим краном. Її розібрали десь у другій половині 2000-х.

Стрілка. Тут теж добре видно, яка колія використовується, а яка вже ні.

Заросла недіюча колія.

Переїзд.

На жаль було мало часу, щоб оглянути все, та й погода була не самою вдалою для зйомок. Треба буде обов’язково сюди повернутися 🙂

А так станція виглядала у свої кращі дні. Фото 1984 року, взяте з сайту історичних фотографій.

Для повноти картини покажу інший вокзал Золотоноші.

Це станція Золотоноша–1, розташована на лінії ім. Шевченко — Гребінка (або Одеса — Бахмач у більш глобальному масштабі). На відміну від героя нашої розповіді, вона цілком жива, тут кілька разів на день проходять приміські дизель-поїзди, пов’язуючи місто з обласним центром, а також зупиняються поїзди далекого сполучення.

Тут ми вже були, коли каталися на паровозі.

Ну і закінчимо нашу розповідь цими позитивними картинками з дамби через Кременчуцьке водосховище, що в парі кілометрів від Золотоноші.