Пасажирський рух на цій станції припинився більше 20 років тому, а останні років 10 вона зовсім занедбана і поступово розвалюється.
Станція Золотоноша II розташована на тупиковій гілці Золотоноша — Ліпляве, що була колись частиною лінії Миронівка — Золтоноша. Після Другої Світової війни було вирішено не відновлювати ділянку від Миронівки до Канева, яка отримала значні пошкодження. Хоча гілка і стала тупиковою, тут до початку 1990-х регулярно ходили приміські поїзди, вантажні поїзди продовжують ходити і зараз, але досить рідко. Вся лінія тепер — просто під’їзна колія.
Більш докладно про невдалий проект залізниці Красноармійськ — Золотоноша — Рівне можна почитати тут, а зараз ми оглянемо саму станцію Золотоноша II.
Рештки вокзалу насилу знайшлися на задвірках серед приватного сектора. На місці колишньої привокзальній площі просто йде заросла асфальтова дорога, і серед кущів іноді проглядають остови напіврозвалених будівель.
Підійдемо ближче — тепер немає сумнівів, що це колишній вокзал.
Навкруги валяються купи сміття.
Обійдемо вокзал і вийдемо до платформ. Тут вже гарніше — ростуть квіти та й сміття майже не видно.
Вид з платформи. Видно тільки одну колію, решта губляться в траві. Станція займає простір аж до тих високих дерев.
Вокзалу майже не видно за деревами.
Повернемося до будівлі вокзалу.
Судячи з супутникових знімків, у 2005 році у вокзалу ще був дах.
Вхід. Порівнюючи з цією фотографією видно, що за чотири роки руйнувань значно побільшало.
Зайдемо всередину — тут вже підростає молодий ліс. Попереду замурований вихід у місто.
Вихід до колій, через який ми ввійшли.
Колій досить багато. Якісь із них ще використовуються, але на вигляд усі іржаві й занедбані.
Ця дальня колія частково розібрана.
Пройдемося трохи вздовж колій у напрямку станції Золотоноша–1.
Тут уже чітко видно, де головна колія.
Праворуч знаходилася контейнерна погрузка з козловим краном. Її розібрали десь у другій половині 2000-х.
Стрілка. Тут теж добре видно, яка колія використовується, а яка вже ні.
На жаль було мало часу, щоб оглянути все, та й погода була не самою вдалою для зйомок. Треба буде обов’язково сюди повернутися 🙂
А так станція виглядала у свої кращі дні. Фото 1984 року, взяте з сайту історичних фотографій.
Для повноти картини покажу інший вокзал Золотоноші.
Це станція Золотоноша–1, розташована на лінії ім. Шевченко — Гребінка (або Одеса — Бахмач у більш глобальному масштабі). На відміну від героя нашої розповіді, вона цілком жива, тут кілька разів на день проходять приміські дизель-поїзди, пов’язуючи місто з обласним центром, а також зупиняються поїзди далекого сполучення.
Тут ми вже були, коли каталися на паровозі.
Ну і закінчимо нашу розповідь цими позитивними картинками з дамби через Кременчуцьке водосховище, що в парі кілометрів від Золотоноші.
Останні коментарі