Сімферополь

Сімферополь — столиця Автономної Республіки Крим і одне з двох найбільших міст півострова. (За населенням він трохи поступається Севастополю, який адміністративно до складу Криму не входить.)

Сімферополь це ще й зручний транспортний вузол, його відвідує безліч туристів, що прямують до Чорного моря та Кримських гір. Але більшість відпочиваючих тут довго не затримується, і прямо на вокзалі або в аеропорту пересідає на транспорт, що йде до місць відпочинку.

Однак місто саме по собі теж досить цікаве у туристичному плані. Я давно збирався побродити його вулицями, і ось, під час чергової поїздки на море виділив півдня для цієї мети. За цей час вдалося побачити ледве половину цікавих місць, але нічого — буде привід прогулятися тут ще не раз 🙂

Отже, починаємо нашу прогулянку. Від вокзалу повертаємо ліворуч і йдемо по вулиці Гагаріна.

І через пару сотень метрів виходимо до річки з бетонними берегами.

Це Салгир — головна ріка Сімферополя. Незважаючи на штучне русло, річка досить приємна — вода чиста, все заросло зеленню, плавають дикі качки.

Вид у бік залізничного мосту, по якому в Сімферополь прибувають всі потяги з материка. Тут на краю міста набережна виглядає не дуже презентабельно, ближче до центру вона набагато симпатичніше.

Салгир – це ще й найдовша річка Криму. Як і всі ріки півострова, вона бере початок в Кримських горах. Але, в той час, як більшість кримських річок біжать на південь і впадають в Чорне море, Салгир тече на північ, несе свої води через весь Крим і впадає в озеро Сиваш, а в жаркі літні місяці пересихає в кримських степах, так і не дійшовши до гирла.

Уздовж берегів Салгира через все місто простяглася суцільна зелена зона. Крім того, до річки примикає багато парків, в тому числі ботанічний сад. Влітку в Криму постійно стоїть страшенна спека, тому набережна користується великою популярністю серед сімферопольців та гостей міста.

Гирло річки Малий Салгир, тут починається парк Гагаріна.

Пам’ятник жертвам Чорнобиля.

Алея Слави.

Вічний вогонь і пам’ятник невідомому солдату.

Трохи забіжу наперед і покажу інші військові пам’ятники Сімферополя.

Танк Т-34, котрий звільняв місто в складі 19 танкового Червонопрапорного Перекопського корпусу.

Танк встановлений в сквері Перемоги на місці, де до 1930 року стояв собор Олександра Невського. У 2000-х роках собор вирішили відновити, для цього танк пересунули на кілька десятків метрів, а навколо нього збудували колонаду.

Меморіал загиблим у Афганістані.

БМП на вічній стоянці.

Повернемося до набережної на стежку здоров’я. На картинках зображені залізничний міст, про який писалося вище, і гребля Сімферопольського «моря», куди ми не дійшли. Цифри — відстань до цих об’єктів.

Йдемо далі – тут парк трохи поступився парі елітних котеджів.

Будиночок з аркою на березі Салгира.

У цьому місці тільки один берег закутий в бетон, інший симпатично викладений камінням.

Це сквер імені Менделєєва.

З-за дерев визирає місцевий хмарочос.

Залишимо набережну і побродимо по місту.

Раритетна вивіска і не менш раритетний стовп. Про ці стовпи ще буде сказано.

Місцевий стріт-арт 🙂

Цікаво оформлений балкон.

Кримське управління СБУ.

Кримська Верховна Рада. На відміну від головної Верховної Ради, тут немає ніяких парканів.

Виглядає солідно. Для будівництва такого велетня знесли цілий квартал.

Долгоруковський обеліск — пам’ятник перемоги в російсько-турецькій війні 1768–1774 років, в ході якої був завойований Крим. Це один з небагатьох дореволюційних пам’ятників Сімферополя, він встановлений в 1842 році.

Ляльковий театр сам виглядає як іграшковий 🙂

Далі на нашому шляху натрапилися пам’ятники відомим жителям Сімферополя.

Співак-баритон Юрій Богатиков, художній керівник Кримської філармонії.

Радянський письменник Костянтин Терньов в однойменному сквері. Цей сквер був розбитий в 50-х роках під час реконструкції центру міста, до цього тут знаходився головний базар Криму.

Тоді ж була знесена одноповерхова забудова і прокладені широкі проспекти.

Але трохи далі історична забудова залишилися недоторканою. Цей будиночок можна розгледіти на попередньому фото.

Ще трохи картинок історичної забудови. Деінде вклинюються більш сучасні будівлі.

Але найцікавіше — старе місто з закрученими вуличками.

Це середньовічне татарське поселення Ак-Мечеть, навколо якого згодом виросло місто Сімферополь.

Тут немає «євроремонту», як, наприклад, в старому місті Євпаторії.

Над усім цим здіймається телевежа.

Колоритні дворики старого міста.

На стовпах величезна кількість дротів, гілці ніде впасти 🙂
 

Серед старого міста розташувалася мечеть Кебір-Джамі — найстаріша будівля Сімферополя. Мечеть початково побудована 1508 року, за свою історію кілька разів руйнувалася і відновлювалася, сучасний вигляд отримала після реставрації на початку 1990-х років.

На виході з старого міста нас зустрічає собор Петра і Павла, що був споруджений у 1866 році. А перед собором — історична підстанція.

Трохи далі зустрічаємо ще одну. Ці підстанції разом з чавунними стовпами 100 років тому встановило «Бельгійське анонімне товариство сімферопольських електричних трамваїв і освітлення», чимало з них служать до цих пір.

Входимо в центральний парк культури і відпочинку. Ми увійшли не з парадного входу, і нас зустріли старий занедбаний фонтан і похилений ліхтар 🙂

Цей парк також виходить до Салгиру.

Завдяки каскаду гребель річка тут здається повноводнішою.

Поруч з набережної влаштовані декоративні ставки з містками і лавочками.

Над ставками височить альтанка.

Каскадний фонтан «Шахи». На жаль не працював.

На протилежному від парку березі розташувалося музичне училище імені Чайковського, пам’ятник йому ж.

Погулявши по набережній і відпочивши від спеки, повертаємося у місто. На вулицях Сімферополя все частіше зустрічаються нові тролейбуси «Богдан» витісняючи старі «Шкоди».

У центрі було занадто багатолюдно, так що фотографій майже не робив.

Старий корпус Медичного університету на бульварі Леніна.

А біля нього скульптура, вирізана з засохлого дерева.

Повертаємося до вокзалу. Сонце світить прямо в око, так його нормально зняти і не вийшло 🙂

Наостанок хочу порекомендувати сайт з історичними фотографіями Сімферополя.