перейти до навігації

Шацькі озера 3 Лис 2014
Share

Опублікував Дмитро Демченко у Природа, Подорожі

IMG_8193

Шацькі Озера — досить популярний курортно-туристичний об’єкт, проте мені досі не доводилося тут побувати. Це також був мій перший велопохід. Хоча вся снаряга у мене була куплена давно, але з велопоходами постійно все ніяк не складалося… До цього моменту 🙂

Похід починається туманним ранком у Ковелі, де ми вивантажуємося з поїзда і збираємо велосипеди.
IMG_7970

Тут маршрут невеликий — потрібно лише проїхати на іншу платформу і почекати дві години 🙂
IMG_7972

Снідаємо.
IMG_7977

Поки є час, можна поспостерігати за роботою станції. Ковель — великий залізничний вузол, звідси колії розходяться у п’яти напрямках — на Польщу, Київ, Львів, Рівне та тупикова гілка на Камінь-Каширський.

Тут, як і на більшості вузлових станцій, для зручної пересадки приміські потяги прибувають одночасно з декількох напрямів.
IMG_7984

З Рівного прийшла електричка — це єдина електрифікована гілка.
IMG_7975

У ній всього чотири вагони.
IMG_7974

Нам на цей дизель, що прямує до прикордонної станції Ягодин.
IMG_7983

Чотири рейки під дизелем – це вкладені одна в одну широка (1520 мм) та європейська (1435 мм) колії. Таким чином сюди можуть заїжджати потяги з Польщі без зміни візків.

На перегоні колії не вкладені одна в одну, а йдуть поруч. «Наша» у більш доглянутому стані 🙂
IMG_8339

На станціях колії розташовані впереміш. Наприклад, тут зліва від платформи європейська колія, праворуч — широка, вантажні вагони на задньому плані теж на широкій. На око вони не відрізняються, довелося дійти до горловини станції, щоб дізнатися, яка з колій яка 🙂
IMG_8340

Ось сама горловина, тут ми бачимо глухий перетин стандартної і широкої колій.
IMG_8337

Знову-таки на око не відрізнити.
IMG_8338

Але це я трохи відволікся 🙂

Отже, вантажимося у дизель.
IMG_7985

Зайняли майже весь вагон. Добре, що в цих краях приміські потяги не бувають ущерть забитими 🙂
IMG_7990

Дорогою вивчаємо мапу майбутнього маршруту.
IMG_7994

Зненацька проїхали Черкаси 🙂
IMG_8341

Приїхали.
IMG_7995

IMG_7997

Ми на станції Любомль, що розташована в однойменному місті. Тут і починається наш веломаршрут.
IMG_8000

IMG_7999 IMG_7998

Це тихе провінційне містечко з великою калюжею біля вокзалу.
IMG_8004

Гостей міста зустрічає Богдан Хмельницький, повернувшись до них спиною 🙂
IMG_8001

Від вокзалу до центру йде широкий бульвар, половина якого віддана під пішохідну зону.
IMG_8003

Але до центру ми не ходили, а відразу поїхали у бік Шацька.
IMG_8321

На гербі міста Юрій Змієборець бореться не те з крокодилом, не те зеленим змієм 🙂
IMG_8328

Далі нам належить проїхати 30 кілометрів по цій трасі.
IMG_8326

Їдемо.
IMG_8028

Через 40 хвилин влаштовуємо перший привал.
IMG_8007 IMG_8006

Ще через 40 хвилин дістаємося до перших озер — Згоранських.
IMG_8011

IMG_8013 IMG_8009

IMG_8023

У цій місцевості бере початок річка Прип’ять. Та сама, що протікає у Чорнобильській зоні і дала назву однойменному місту .
IMG_8296

В’їжджаємо у Шацький НПП, більша частина маршруту пройде його територією.
IMG_8043

Наступний привал робимо на озері Чорному перед Шацьком.
IMG_8048

IMG_8045 IMG_8047

Проїжджаємо без зупинок райцентр Шацьк і в’їжджаємо у село Світязь, де затарюємося у колоритному місцевому магазині.
IMG_8051

Наші велосипеди не хочуть влазити у місцеву велопарковку 🙂
IMG_8053

Проїхавши ще небагато, зупиняємося на обід на території кемпінгу. У сезон він повний туристів, але зараз ми тут одні.
IMG_8054

IMG_8057

Ось і саме озеро Світязь, найбільше з Шацьких озер. Ми об’їдемо його навколо і зупинятимемось на різних берегах.
IMG_8059

IMG_8063 IMG_8060

IMG_8069

Острів у центрі озера.
IMG_8064

Тиха година 🙂
IMG_8058

Після відпочинку поїхали до села Пульмо, яке розташоване між двох озер. Сюди веде безлюдна дорога з відмінним асфальтом, їхати по ній — одне задоволення. Але відразу за селом асфальт різко закінчується.
IMG_8071

Спочатку вирушаємо оглянути Пулемецьке озеро. Потім зробимо гак через ліс і повернемося назад у село.
IMG_8084

IMG_8083 IMG_8087

IMG_8088

Безпосередньо до води вирішили не під’їжджати — навкруги все заболочене.
IMG_8086

Трохи далі серед луків стоїть макет козацької вежі.
IMG_8096 IMG_8145

На першому поверсі розмістився бар 🙂
IMG_8097

Піднімемося нагору.
IMG_8106

Звідси добре видно Пулемецьке озеро і навколишні луки.
IMG_8114

IMG_8112 IMG_8124

Там за городами проглядається невелике Климівське озеро, а за ним — ліс, до якого ми попрямуємо трохи згодом.
IMG_8122

Луками гуляє лелека.
IMG_8128 IMG_8132

Полетів!
IMG_8138

IMG_8139 IMG_8143

Далі ми поїхали до лісу.
IMG_8147

Де оглянули ДОТ.
IMG_8150

Заліземо всередину.
IMG_8155 IMG_8156

IMG_8152

Волинь увійшла до складу СРСР у 1939 році, і відразу ж уздовж нових кордонів була побудована система укріплень, яка згодом отримала назву Лінія Молотова.

Цей ДОТ стояв на відкритій місцевості, ліс виріс вже потім.
IMG_8148

Повернувшись до села, ми скористалися відсутністю машин на центральній вулиці, і гордо проїхали, зайнявши всю ширину дороги. Влаштували для місцевих жителів справжній парад, якраз до Дня Перемоги 🙂
IMG_8074

Ми знову на березі озера Світязь.
IMG_8191

IMG_8180 IMG_8184

IMG_8186

На ночівлю зупиняємось прямо на пляжі. Через місяць тут буде повно народу, але зараз крім нас були тільки декілька компаній місцевих жителів, і ті вдалині, поблизу того лісу.
IMG_8177

IMG_8158 IMG_8178

Сонце заходить.
IMG_8199

IMG_8200 IMG_8194

IMG_8198

Зазвичай у подібних місцях масового відпочинку жебракують бродячі собаки або коти, але тут у туристів виманює їжу цей нахабний лелека 🙂
IMG_8206

IMG_8209 IMG_8174

На другий день до обіду лив дощ. Виїхали тільки у другій половині дня, коли, як нам здалося, дощити зовсім перестало, але варто було від’їхати буквально на кілометр від села, як нас накрила сильна злива. На щастя, до кінця дня світило яскраве сонце і ми досить швидко висохли.

По жахливій розмитій дощем лісовій дорозі якось доїхали до села Острів’я.
IMG_8220

Воно розташоване на березі Острів’янського озера.
IMG_8223

IMG_8222 IMG_8221

Тут є гарна дерев’яна церква XVIII століття.
IMG_8218

IMG_8217

Далі з дорогами проблем не було, ґрунтовками їздити вже не доводилося. Їдемо на північ, проїжджаємо село Піща, наближаємося до Білоруського кордону і звертаємо назад на південь.

Зупиняємося в лісі на перекус.
IMG_8231

Ми ненадовго полишали Шацький нацпарк, тепер знову в нього повертаємося.
IMG_8236

Заїхали до села Мельники, аби подивитися на озеро Пісочне.
IMG_8243

IMG_8242 IMG_8239

IMG_8254

Дув сильний вітер, і на озері піднявся справжній прибій.
IMG_8251

Невщухаючі вітри видули ґрунт з-під коріння цієї сосни, і тепер вона немовби стоїть на ногах.
IMG_8240

А це вже знову озеро Світязь, на цей раз у курортному селищі Гряда.

IMG_8263

Тут гарний берег з пляжем, але немає де ставити намети.
IMG_8264 IMG_8268

IMG_8267

Місце для стоянки знайшли трохи далі. Але тут до берега доводиться пробиратися через хащі, та й сам берег весь вкритий сухим очеретом.
IMG_8272

IMG_8271 IMG_8274

IMG_8269

ДАІ жартує 🙂
IMG_8261

На третій день знову їдемо у Шацьк, де заглядаємо на озеро Люцифер Лицемір Люцимир.
IMG_8289

IMG_8290 IMG_8292

IMG_8287

На щастя, такою дорогою довелося їхати всього півкілометра 🙂
IMG_8294

Їдемо назад у Любомль по тій же трасі.
IMG_8298

Привал.
IMG_8305

IMG_8314 IMG_8313

Тут був помічений такий ось водоспад із пляшок — напевно це місцевий пункт прийому вторсировини 🙂
IMG_8307

Павучок.
IMG_8310

Наступний привал влаштували навпроти місця найпершого привалу.
IMG_8316 IMG_8317

Вертаємося до Любомля, звідти на дизелі до Ковеля і далі поїздом додому.
IMG_8335

На цьому все. За організацію поїздки подяка турклубу «Гряда» 😉
IMG_8277

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 10.0/10 (7 votes cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: +3 (from 3 votes)
Шацькі озера, 10.0 out of 10 based on 7 ratings

Комментарии:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Нагору