Володимир-Волинський

Зараз це дрібне провінційне містечко, але тисячоліття тому Володимир був одним з найбільших і найважливіших міст Київської Русі, а згодом Волинського та Галицько-Волинського князівств. У Володимир-Волинський місто перейменували вже в 1795 році, коли воно увійшло до складу Російської імперії, аби не було плутанини із російським містом Володимиром.

Прибуваємо на автостанцію.

Автостанція розмістилася просто біля валів древнього городища.

Проходимо уздовж цих валів і потрапляємо до парку.

Центр фактично розташований на краю міста, і міський парк плавно переходить у дику природу.

У Володимирі-Волинському люблять свою історію і скрізь, де тільки можна, ставлять пам’ятники історичним персонажам.

На центральному майданчику в парку встановлені пам’ятники князям Володимиру Великому (на колоні), Ярославу Осмомислу (на троні), Ярославу Мудрому і його синові Всеволоду (на попередньому фото).

На пагорбі над парком височіє Успенський собор — найдавніша на Волині пам’ятка архітектури, він був побудований у 1160 році волинським князем Мстиславом Ізяславичем. За свою історію храм кілька разів руйнувався і відбудовувався знову, періодично змінюючи свій вигляд. Сучасного вигляду набув після реконструкції 1896–1900 років.

Поряд знаходиться єпископський будинок із дзвіницею, весь комплекс стоїть на узвишші й укріплений на кшталт фортеці.

Єпархіальний будинок, у якому жив єпископ Фаддей.

На території собору свій пантеон княжих статуй. Зліва направо: Володимир Великий, Данило Галицький, Мстислав, Василько, княгиня Анна.

Тут були великі старі дерева, для чогось їх вирубали.

З-під пагорба б’ють святі джерела.

Ще одне.

З іншого боку парку ще одна церква на узвишші.

Це Василівська церква-ротонда ХІІІ-ХV століть.

Спочатку вона дійсно виглядала як ротонда, але на початку XX століття були добудовані ґанок і купол.

Повернемося до автовокзалу.

Панно на тему Галицького-Волинського князівства. Стольний град Володимир, звісно ж, зображений у центрі світу 🙂

Навпроти автовокзалу встановлено пам’ятник князю Данилу Галицькому.

Йдемо далі по вулиці. Каплиця Святого Володимира. Вона споруджена у 1888 році, але після реконструкції 2013 року стала більш схожою на новобудову.

Колишня дзвіниця домініканського монастиря, зведеного в 1789 році. Зараз це корпус Володимирського профтехучилища.

Ще корпуси профтехучилища, це також залишки домініканського монастиря.

Сквер Романа Мстиславовича — засновника Галицько-Волинської держави. Тут увіковічені фігури його юних синів — Данила Романовича Галицького та Василька Романовича.

На пам’ятник самому князю Роману Мстиславовичу поки грошей не вистачило.

Йдемо далі за сквер.

І потрапляємо на простору пішохідну площу.

Кінотеатр.

До військового меморіалу додався новий пам’ятний стенд, присвячений вже теперішній війні.

Римо-католицький Костел святих Йоакима і Анни, 1752 рік.

Симпатичний старий будиночок за костелом.

Колишній Костел Розіслання Апостолів, 1766 року будівництва. Тепер це православний Кафедральний Собор Різдва Христового.

Раритетний кіоск, що виконує роль церковної лавки.

„Без шкарпеток ти не ти“ 🙂

Йдемо по вулиці Тараса Шевченка в напрямку вокзалу.

Пам’ятний знак на місці, де у роки війни був концтабір.

Стара табличка. Радує, що при ремонті її зберегли.

Вже видно вокзал.

Привокзальна площа.

Монумент біля вокзалу, як і більшість пам’ятників, він присвячений стародавній історії міста.

Знову пішов дощ, не встигаю витирати краплі з об’єктива.

Станція лежить на гілці Ковель-Львів. Залізниця прийшла до міста в 1908 році. В кінці 1970-х років від Володимира-Волинського була побудована ширококолійна лінія до металургійних заводів Польщі.

Прибув дизель-поїзд з прикордонної станції Ізов, він постоїть тут півгодини і поїде на Ковель.

Сам поїзд ДПЛ-1 цікавий тим, що з одного боку у нього тепловоз, а іншого — головний вагон, з якого можна тим тепловозом керувати.

Ну а нам час їхати далі, у Сокаль.