Ірдинські болота

Share

IMG_7905

Ірдинські болота розмістилися в двадцяти кілометрах на північний захід від Черкас, простяглися вони більш ніж на сорок кілометрів в низині, яка раніше була протокою Дніпра. З боліт в протилежних напрямках витікають річки Ірдинь і Ірдинка. Перша впадає в Тясмин біля міста Сміла, друга — безпосередньо в Дніпро в районі села Єлизаветівка.

2014 року ми здійснили дві поїздки в ті краї — спочатку піший похід навесні, потім влітку повернулися вже на машині. Почнемо розповідь з весняного походу, який буду іноді розбавляти літніми фото, друга частина буде повністю присвячена літній поїздці.

Наша подорож починається в Черкаському бору за пару кілометрів від села Свидівок. Сюди ми приїхали вже вночі, вивантажилися на трасі й трохи заглибилися в ліс. Намет ставили у повній темряві, а на ранок з’ясувалося, що поруч когось з’їли 🙂
IMG_7686

Тільки ми вирушили у путь, як відразу почався дощ. З півкілометра пройшли напролом лісом, але тут було важко йти, і ми повернулися до дороги.
IMG_7689

Уздовж дороги йти набагато легше, ніж продиратися крізь ліс, але не особливо приємно через те, що повз постійно пролітають машини. Зате тут регулярно трапляються зручні місця для відпочинку.
IMG_7695

По трасі дійшли до річки Ірдинка, далі наш маршрут пройде уздовж неї на захід.
IMG_7736

IMG_7716 IMG_7743

Від траси відходить дорога на старий міст.
IMG_9741

Біля роздоріжжя ростуть заповідні старі дуби.
IMG_7698

IMG_7700 IMG_7696

Цей же дуб улітку.
IMG_9740

Але не всім старим дубам пощастило стати заповідними — частина з них пішла на деревину. Залишилися тільки велетенські пні.
IMG_7708

IMG_7711 IMG_7701

А ось і шмат величезного стовбура.
IMG_7753

Цей дуб, схоже, приречений на рубку.
IMG_7703

На іншому березі річки розташований ще один заповідний об’єкт — вільха з дубом, що зрослися між собою.
IMG_7747

IMG_7722 IMG_7730

IMG_7718

Вони ж улітку.
IMG_9753

Зліва стовбур дуба, праворуч — вільхи. За народною традицією все обв’язане ганчір’ям.
IMG_7725

І тут теж ґрунтовно попрацювали лісники.
IMG_7720

IMG_7742 IMG_7740

Одні пеньки…
IMG_7732

Річка Ірдинка тече поміж пнів. Всього пару років тому це місце виглядало так.
IMG_7728

Гілки та інший дріб’язок, який не можна пустити в діло, лісоруби просто спалюють — ось тут лишилося попелище.
IMG_7744

А ще під час літньої поїздки поблизу старого мосту через Ірдинку ми зустріли соню.
IMG_9746

Спочатку ми спробували йти вздовж лівого берега річки, але виявилося, що там все занадто заболочено та заросло непролазними хащами. Тому вирішили повернутися назад і піти іншим берегом через ліс.

На болоті нам трапилася незрозуміла вежа — не те мисливська, не те спостережна.
IMG_7750

IMG_7749 IMG_7751

У лісі спочатку трохи пройшли напролом по азимуту, поки не натрапили на ґрунтову дорогу, яка вела в потрібному напрямку.
IMG_7754

І тут попрацювали лісники.
IMG_7755

Ось ми знову вийшли до річки Ірдинки, нам таки вдалося перейти на правий берег.
IMG_7760

Через річку перекинута гать — це щось середнє між дамбою та мостом.
IMG_7763 IMG_7765

Вода тут коричневого відтінку.
IMG_7761

Далі дорога йде по насипу серед вільхових боліт.
IMG_7767

„Увага! Злі їжачки“ 🙂 Насправді мова йде про шипи на дорозі, яких, як потім з’ясувалося, там зовсім немає.
IMG_7768

Табличка на ту ж тему з місцевою орфографією.
IMG_7861

Потім нам набридло йти по дорозі, і ми вирішили зрізати шлях через болото. Спочатку вода була окремими калюжами…
IMG_7774

Але потім води стало по коліно і вище — таке ж болото, повз яке ми не так давно пройшли. І все це тягнеться до горизонту…
IMG_7776

Але все коли-небудь закінчується і це болото не стало винятком. Тепер можна повалятися на твердій землі і помилуватися лісовими квітами.
IMG_7779

А це — таке ж болото, але з вирубаними деревами.
IMG_7780

Суворі ірдинські єгері розуміють знак «цеглина» занадто буквально 🙂
IMG_7784

А також їм не знайоме слово «мисливство».
IMG_7783 IMG_7785

Вийшли до озера — це заповнені водою колишні торфорозробки.
IMG_7797

IMG_7794 IMG_7802

На березі влаштовуємося на ночівлю.
IMG_7799

У нас давно закінчилися запаси питної води. А тут немає ні криниць, ні джерел. Довелося проганяти воду з озера через саморобний фільтр, зроблений з пластикової пляшки, піску, шкарпеток і тампона 🙂

Сонце заходить.
IMG_7795

IMG_7810 IMG_7811

IMG_7803

Оповитий туманом ранок наступного дня.
IMG_7820

Човен.
IMG_7825

Спочатку ми йшли вздовж берега озера, але тут не було дороги й довелося трошки поблукати, то очеретами…
IMG_7821

То лісом…
IMG_7822

То болотом… До речі, тут трапляється мох сфагнум, який росте переважно у північних болотах.
IMG_7814

Потім все ж вирішили відійти подалі від озера і піднятися на високий берег, де знайшлася дорога.
IMG_7836

Лісові квіточки.
IMG_7826

Об цю сосну терлися кабани.
IMG_7833

Це не змія, а безнога ящірка веретільниця.
IMG_7828

У лісі ми натрапили на хатинку.
IMG_7838

IMG_7839 IMG_7844

IMG_7840

Повертаємося до озера.
IMG_7849

IMG_7852 IMG_7858

Переправляємося на інший берег. Озеро поперек перетинають кілька дамб, але жодна з них не суцільна, у всіх є розриви, довелося із десяток метрів пройти вбрід.
IMG_7853

IMG_7856 IMG_7860

Трохи далі на цьому ж озері плавав самотній лебідь.
IMG_7865

Ще один заповідний дуб.
IMG_7873

Канал для відводу води з болота.
IMG_7877

Протилежний берег крупним планом. Скоро ми знову на нього повернемося. Тут не можна сказати, який з берегів лівий, який правий, тому що в цих болотах і озерах вода нікуди не тече, точніше, витікає в двох протилежних напрямках.
IMG_7879

Ми входимо в селище Ірдинь. Воно було засноване в 1930-х роках як робітниче селище торфопідприємства.
IMG_7889

Торфовидобуток нині не вигідний, і селище потихеньку вимирає, зараз тут проживає близько тисячі чоловік. А в таку дощову погоду воно виглядає особливо депресивно.
IMG_7887

Пожежна частина.
IMG_7886 IMG_7888

Будинок культури.
IMG_7890

Але найцікавіше тут — торфовозна вузькоколійка. На момент нашого візиту вона ще не прокинулася від зимової сплячки.
IMG_7895

IMG_7894 IMG_7893

Кустарні вагони-цистерни та корпус депо.
IMG_7898

IMG_7900 IMG_7897

IMG_7906

З дрезини ПД-1 зробили електрощитову.
IMG_7902

IMG_7901 IMG_7903

Рештки пасажирського вагону ПВ40.
IMG_7905

Стрілка.
IMG_7909

Сюди підходила ширококолійна лінія зі станції Білозір’я. Але її продали на металобрухт і потихеньку розбирають.
IMG_7914

На широкій колії були терези.
IMG_7912

IMG_7913 IMG_7911

Вузькоколійна станція закінчується, одинока колія йде вздовж села.
IMG_7910

Далі рейки йдуть до торфорозробок.
IMG_7918

Від основної лінії відгалужується колія для перевантаження торфу. До речі, екскаватор теж на вузькій колії.
IMG_7916

Далі відходить гілка на торфобрикетний завод.
IMG_7920IMG_7923

Під час літньої поїздки була можливість зняти завод з іншого боку.
IMG_9796

IMG_9792 IMG_9795

Ну а під час весняного походу ми йшли вздовж рейок і вийшли на дорогу.
IMG_7925

Вузькоколійний переїзд із березовим шлагбаумом.
IMG_7927

IMG_7928 IMG_7926

Відразу за переїздом починається роз’їзд. Такі роз’їзди періодично трапляються на шляху, аби зустрічні потяги могли розминутися.
IMG_7929

Потім починаються суцільні озера, і залізнична колія йде по насипу посеред них. Тут все так заросло, що рейок майже не видно.
IMG_7933

Прямо на цьому насипу ми зупинилися на ночівлю.
IMG_7935

На третій день продовжуємо йти вздовж вузькоколійки.
IMG_7938

Ми підходимо до місць активної торфорозробки.
IMG_7940

IMG_7941 IMG_7937

Виглядає апокаліптично…
IMG_7943

Торфорозробки та вузькоколійка закінчилися, далі йде річка Ірдинь.
IMG_7946

Йдемо уздовж берега по якійсь звіриній стежці. Періодично доводиться перелазити через повалені стовбури дерев.
IMG_7945

Іноді ми йшли подалі від берега, але тут місцевість горбиста, доводитися постійно підійматися і cпускаться.
IMG_7948

Все вкрито черемшею.
IMG_7955

Вона занесена до Червоної книги, але на цих пагорбах її дуже багато.
IMG_7957

Постійно лив дощ, йти було важкувато.
IMG_7962

Зрештою ми вийшли до станції Сміла, звідки поїхали на дизелі.

На цьому весняний похід закінчився, далі читайте звіт про літню поїздку.

You may also like...

4 коментарі

  1. Александр :

    Привет, подскажите последняя часть маршрута вдоль узкоколейки и до Смелы проезжаема на велосипеде?

    • Дмитро Демченко :

      На велосипеде лучше по лесным дорогам. По шпалам трудновато будет, и там трава высокая.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.