Херсон має славу одного з найменш привабливих для туристів обласних центрів України, навіть від місцевих мешканців часто можна почути, що в їхньому місті дивитися нема на що. Сам я багато разів бував тут проїздом і можу підтвердити, що в районі залізничного вокзалу дійсно нема на що дивитись. Однак не все місто таке, давайте поглянемо.
Ото ж, вкотре пребуваючи у місті проїздом з 6 до 9 ранку, було вирішено ці три години не сидіти на вокзалі, а трохи прогулятися містом.
Біля вокзалу нас зустрічають роботи-музиканти 🙂
Від привокзальної площі починається центральна вулиця міста — проспект Ушакова, по ньому й підемо.
Всередині старих сталевих електроопор повиростали дерева.
Незабаром перед нами постає занедбаний недобудований будинок культури.
А поруч із ним —занедбана площа із занедбаним фонтаном.
Серед всієї цієї занедбаності височить обеліск, що встановлений на могилі англійської філантропа Джона Говарда. До Херсона він прибув 1789 року, аби очолити боротьбу з епідемією тифу, яка спалахнула тут. За іронією долі заразився сам і незабаром помер, тут же й був похований.
Йдемо далі по проспекту і виходимо на центральну площу з обласною адміністрацією.
Колишній постамент від пам’ятника Леніна переробили на монумент Небесній Сотні. Наскільки мені відомо, таке придумали саме тут, в Херсоні, пізніше стали повторювати і в інших містах.
Трохи далі по проспекту розташувалася площа поменше та міська адміністрація.
А навпроти неї — морська академія й пам’ятник адміралу Ушакову.
Відійдемо трохи вбік від проспекту й зазирнемо до Херсонської фортеці. Фортеця велика, по ній можна гуляти довго, від браку часу, я ж глянув тільки мимохідь.
Південна або Очаківська брама фортеці — один із символів міста, вона зображена на гербі.
Поруч розмістився величезний кіноконцертний зал «Ювілейний».
Цікава будівля 1970 року побудови в стилі радянського модернізму. Теж є однією з візитівок міста.
Хоча пам’ятник Леніну й знесли, залишилося ще безліч пов’язаних із ним топонімів — ми тільки що вийшли з парку ім. Ленінського Комсомолу та входимо до парку ім. Леніна, а кінотеатр названий ювілейним в честь 100-річчя, не складно здогадатися, кого.
Поки я писав звіт, цей парк вже перейменували на Міський.
Повернемося на проспект Ушакова. Тут спить зграя бродячих собак 🙂
Проспект спускається до Дніпра. Погляд назад, убік центру.
І ми потрапляємо на набережну.
Набережна зовсім невелика, метрів двісті завдовжки, вона затиснута між торговим портом та елеватором.
Тут встановлено пам’ятник першим корабелам.
На монументі зображений корабель «Слава Катерини», який був побудований у Херсоні 1783 року. Власне, саме місто було закладено двома роками раніше як раз у якості судноверфі та військової фортеці.
Поруч встановлена старовинна гармата.
Нижче Херсона на Дніпрі немає шлюзів та мостів, тому сюди можуть запливати величезні морські судна.
Субота, тільки сьома ранку, але човнярі вже закликають туристів на екскурсію.
А ось і самі туристи завантажуються у човен на тлі портових кранів.
Прямо по набережній у зеленій зоні проходить залізниця, майже як у Феодосії, але тут це просто під’їзна колія, а там — магістраль до центрального вокзалу.
Повернемося на проспект і звернемо увагу на симпатичний старий будинок — це колишнє управління робіт Херсонського порту, 1902 року побудови. Ми ще зайдемо до історичного центру, де таких будиночків багато.
А поруч звичайна цегляна п’ятиповерхівка — типова для Херсона забудова.
Пройдемо трохи назад по проспекту Ушакова до пам’ятника Суворову, за ним починається однойменна вулиця.
Це місцева пішохідна вуличка в історичному центрі.
Тут багато старовинних будівель.
Але куди цікавіше звернути з парадної вулички у провулки.
Асфальт стерся й оголилася історична бруківка, а поряд сучасна тротуарна плитка — вийшла виставка дорожнього покриття різних епох 🙂
Багато таких двоповерхових будиночків.
До старого одноповерхового будинку колись давно добудували другий поверх, а вже зовсім нещодавно шматок фасаду відреставрували, вийшло така от клаптикова ковдра.
Свято-Успенський собор. Побудований в 1798 року, в 1833 році дерев’яну дзвіницю перебудували на цегляну. З приходом радянської влади перестав діяти, 1931 року приміщення собору переробили на спортивний зал. У 1993 році будівлю було повернуто церкві, з того часу й до сьогодні вона поступово реставрується.
Храм Різдва Богородиці «Монастирок», він розташований на сусідній вулиці. Церква виглядає сучасною, власне кажучи, у цьому є частка правди. З 1792 року на цьому місці стояла церква, у 1818 та 1885 роках вона добудовувалася. Діяла до 1930 року, після чого з будівлі зняли куполи, демонтували дзвіницю й стали використовувати в якості спортзалу та шкільних майстерень. 2002 року будівлю знову перебудували у церкву, але вже не відновлювали первісний вигляд.
Ми вийшли на вулицю Комунарів, що йде паралельно проспекту Ушакова.
На відміну від центрального проспекту, тут збереглося більше історичної забудови.
Але старі будинки все ж губляться серед цегляних п’ятиповерхових коробок.
Тролейбус на фоні дореволюційного готелю.
Гаубиця Б-30 біля входу до краєзнавчого музею.
Колишня міська дума, нині художній музей. Таких відреставрованих старих будівель у Херсоні зовсім небагато.
Будівля банку, у них є гроші на реставрацію 🙂
Точніше — це кілька старих будівель, об’єднаних у одну.
Господарський суд Херсонської області, колишній ілюзіон Зейлера 1910 року побудови.
Пам’ятник засновникові міста Потьомкіну в однойменному сквері. Початково був встановлений 1836 року. За радянських часів тут стояв Карл Маркс, 2003 року пам’ятник відновлено.
Херсонський обласний театр ім. М. Куліша. Під час війни був підірваний, в 1950-х роках побудували нову будівлю в типовому для того часу стилі.
А поруч будується якесь архітектурне страхіття…
Але не всі новобудови такі — на цій же площі є й вдалий приклад сучасної будівлі «під старовину».
У Херсоні є ще багато цікавого, але мені пора повертатися на вокзал. Як-небудь ще побуваю тут й дознімаю решту 🙂
Останні коментарі