Феодосія

Середньовічні церкви

Феодосія — стародавнє місто. Перші поселення грецьких колоністів з’явилися у цих місцях ще в VI столітті до н. е. Після цього місто кілька разів руйнувалося та знову відбудовувалося.

У середньовіччі генуезці створили тут портове місто Кафа. У ті часи місто процвітало. Тоді було побудовано багато храмів, переважно вірменських, більшість із яких збереглися до наших днів.

Храми розкидані по місту, для зручності я їх об’єднаю в одну добірку.

Сурб Саркіс (Св. Сергій) — найдавніша церква Феодосії, вона збудована 1330 року. Діє й в наш час, належить до вірменської конфесії.

Церква багато разів перебудовувалася й має незвичне планування з входом збоку.

Дворик церкви.

В стіни вмуровано хачкари — стародавні вірменські кам’яні стели.

На подвір’ї церкви похований Іван Костянтинович Айвазовський.

Вид із боку вулиці.

Церковний кіт 🙂

Вірмено-католицький храм архангелів Михаїла та Гавриїла. Нині недіючий.

Збудований 1408 року, у 1967–1970 роках відреставрований.

Поруч з цим храмом буде встановлено пам’ятник Габріелю Айвазовському.

Вірменська церква святого Георгія, також недіюча. Побудована в 1385 році, після чого багато разів перебудовувалася.

Церква розташована на схилі гори і легко ховається серед рельєфу.

Храм Іоанна Предтечі, зведений у XIII-XIV століттях. 1475 року був перейменований у Карантинну церкву та закинутий. Знову почав діяти 1875 року вже як православна церква Іверської ікони Божої Матері.

Храм розмістився під стінами фортеці.

На подвір’ї церкви встановлено пам’ятник мандрівникові Афанасію Нікітіну.

Грецька церква святого Георгія, також входить до складу Генуезької фортеці. Побудована в XIV столітті. Схоже, недіюча.

Церква знаходиться серед якихось нетрів. На задньому плані — Храм Іоанна Предтечі та вежі фортеці.

Грецька церква Стефана. Знаходиться за кількасот метрів від церкви Георгія, та дуже на неї схожа.

Аби церква не розвалювалася, під час реставрації стіни були стягнуті болтами.

Також на території фортеці знаходиться вірменська церква св. Іоанна Богослова, схожа за архітектурою на церкви Георгія й Стефана, але її ми якось упустили.

Генуезька фортеця

Фортеця вже неодноразово потрапляла до кадру, тепер настав час приділити їй більше уваги.

Оборонні укріплення міста Кафа були побудовані Генуезькою республікою у XIV столітті. Після завоювання міста турками фортеця продовжувала служити на захист міста. Пізніше кріпосні споруди були занедбані, а в XIX столітті більшість з них розібрані.

Нині фортеця більше нагадує занедбані руїни на околиці міста, аніж пам’ятку архітектури та популярний туристичний об’єкт. Тут немає ні доглядачів, ні інформаційних стендів, зате не беруть плату за вхід 🙂

З багатьох фортечних башт до наших днів дожили лише дві. Це вежа Кріско (Христа).

І вежа Климента.

Вид на вежу Климента з іншого боку, вдалині помітна вежа Кріско. До стародавньої стіни прибудували сучасний паркан.

Піднімемося на стіну, звідси добре помітний перепад висот. Внизу видно церкви Іоанна Предтечі та св. Георгія.

Так виглядає вежа Кріско зсередини — тут тільки три стіни. Можливо, вона була так побудована початково, адже від внутрішнього двору оборонятися не потрібно.

З бійниці відкривається прекрасний вид на море, а колись звідси обстрілювали кораблі.

Внутрішній двір зовсім недоглянутий та більше нагадує пустир. Тут навіть є невелика сміттєва яма.

За тим кам’яним парканом, що намагається імітувати фортечний мур, знаходиться військова частина ЧФ РФ, зате зі сходу її прикриває справжня стародавня стіна.

Більшу частину цитаделі займають житлові будинки, за цією середньовічною хвірткою починається звичайна вулиця приватного сектора.

За кількасот метрів від цитаделі на березі моря знаходиться Докова вежа. Вона захищала східну частину міста та причал, служила морськими воротами міста.

Вежа знаходиться на обгородженій території — чи то військова частина, чи то рибгосп, але фактично там, як і на пляжі, повно людей, що засмагають та купаються.

Ми плавно переходимо в південно-східну частину фортеці. Тут збереглися тільки стіни й рів. Через пролом в стіні проходить дорога, але з цього ракурсу її не видно через густу траву.