Станція Ворожба знаходиться на одній з найстаріших залізниць України — Курсько-Київській, що побудова в 1866‒1868 роках. Десятиліття потому станція стала вузловою — у 1877 почалося будівництво лінії на Мерефу, а в 1894 побудували вузькоколійну гілку на Зернове, яка в 1915 була перешита на широку колію. Остання зараз практично не використовується через те, що на своєму шляху перетинає кордон з Росією 6 разів.
У 2010 році ділянку Конотоп-Ворожба електрифікували. Тепер тут проводяться зміна локомотива, за цей час можна побігати познімати околиці, чим ми і займемося 🙂
Отже, прибуваємо.
На іншій колії стоїть білоруський поїзд, скоріш за все, Кисловодськ—Мінськ.
Піднімемося на місток.
Вокзал острівного типу, ліворуч Курський парк і поїзд Мінськ—Кисловодськ, праворуч Сумський парк і поїзд Київ—Луганськ. Фактично на різні боки вокзалу приходять зустрічні поїзди — ці обидва потяги йдуть через Суми.
Вид у протилежний бік, на горизонті локомотивне депо.
Як бачите, над найближчими коліями немає контактного дроту — електрифікацію провели поспіхом і по мінімуму. На перегоні теж електрифіковано тільки одну колію.
Спустимося вниз, і оглянемо вокзал зблизька. Капітальна будівля вокзалу була зведена в кінці XIX століття за проектом архітектора Юргенца і збереглася до наших днів. За цей час споруда кілька разів реконструювалася, трохи міняючи зовнішній вигляд, останній капремонт пройшов в 2010 році разом з електрифікацією станції.
Північний фасад вокзалу та білоруський поїзд.
Південний фасад і луганський поїзд.
Всередині вокзал зовсім невеликий. Але, як і більшість невеликих вокзалів, він побудований вузьким і витягнутим, так що з вікон поїзда будівля здається набагато більшою, ніж є насправді.
Білоруський потяг від’їхав, тепер можна зняти вокзал із колій Курського парку.
Хоча Ворожба має статус міста, фактично це селище, можна навіть сказати, село. Вокзал сильно контрастує з навколишньою місцевістю.
Над малоповерховою забудовою височіє елеватор.
Місцева велопарковка 🙂
Як і на багатьох вокзалах, тут водиться зграя собак-жебраків.
На одній з ферм контактної мережі було помічене вороняче гніздо.
Тим часом, до нашого поїзда причепили тепловоз. Скоро вирушимо далі.
А ось і електровоз, який до цього тягнув наш поїзд.
<
Пора повертатися до вагону.
Під кінець пару кадрів, знятих у цій же поїздці на сусідніх станціях.
Закинуті цехи Конотопського вагоноремонтного заводу.
Рейковий автобус у Сумах.
Чтобы иметь статус города, достаточно было чтобы население было занято в промышленности. Второе – Вы сняли территорию НГЧ и говорите о контрастах. Основные улицы и нормальные дома стоят дальше от вокзала
Моя бабушка говорила мне, что вокзал перестроен из бывшей церкви. По этому он так выглядит вид.
А по поводу моей малой родины могу сказать, что разрушено в городке много чего: завод металло- конструкций и магазин при нем, дома культуры, детский сад, говорят даже баня… Больно осознавать, что городок твоего детства вымирает. В 80-х население было если правильно помню более 20 тыс., а сейчас… одни слезы