Феодосія

Феодосія — одне з багатьох курортних міст Криму, але окрім моря та пляжу тут є ще багато цікавого. Останнім часом я щоліта відпочиваю в цих краях, і вже давно виникло бажання поблукати тут із камерою. Однак в розпал курортного сезону місто являє малоприємне видовище — вулиці забиті натовпами відпочивальників, все заставлено торговими ятками. Навіть виникала думка приїхати сюди взимку, аби спокійно прогулятися безлюдними вулицями, але виявилося цілком комфортно і на початку червня.

Набережна

Оскільки Феодосія — це передусім курорт, розповідь почнемо з набережної. Зараз вона малолюдна, але в розпал курортного сезону тут не проштовхнутися.

Пляж теж поки що порожній. Основна маса відпочивальників ще не приїхала, до того ж в день зйомки була холодна вода.

Тут, під тентами, людей трохи більше.

З пляжних хвилерізів відкривається вид на береги Феодосійської бухти. Панорама південного берега, над містом височіє гірський хребет Тепе-Оба.

Причал торгового порту, за ним ховаються військова гавань та суднобудівний завод.

На схилі гори видно стіни Генуезької фортеці й вишки прикордонників над ними, туди ми доберемося в кінці розповіді.

Рейдовий пост на вході у гавань. Звідси він здається крайньою точкою узбережжя, але в дійсності знаходиться на краю бетонного молу, гора на задньому плані набагато далі.

У морі плаває пам’ятний знак морякам-десантникам, за сумісництвом маяк.

Вид на курортну зону.

Тепер подивимося у протилежний від моря бік.

На зламі XIX–XX століть у Феодосії стала бурхливо розвиватися курортна індустрія. Звивисті береги засипали, знищивши тим самим піщані пляжі, натомість збудувавши пряму набережну. Місцеві підприємці відразу ж побудували тут будинки відпочинку для заможних курортників. У 1980-х роках, під час реконструкції набережної, її знову розширили за рахунок насипу.

За радянських часів ці дачі стали державними санаторіями. Більшість з них залишаються такими й зараз, але деякі знову стали приватними елітними будинками відпочинку.

Підійдемо до них ближче.

Дача «Мілос», зараз це корпус санаторію «Восход». Нещодавно відреставрована і виглядає краще за своїх сусідок.

Дача «Відрада», вона ж «Вікторія», на даний час також корпус санаторію «Восход».

Дача «Флора» — корпус дитячого санаторію «Хвиля».

На початку набережної знаходиться колишній будинок, а нині — картинна галерея Івана Айвазовського.

Залізниця

А ще на набережній у зеленій зоні сховалася залізниця.

З боку вона практично непомітна, доки не пройде поїзд.

При цьому із вікон потяга відкривається вид на море й парк, і пасажири можуть зануриться в атмосферу курортного міста не виходячи з вагона.

Ця, на перший погляд другорядна, гілка насправді зв’язує центральний вокзал із зовнішнім світом.

Привокзальна площа — одна із найбільших площ міста. Тут проводиться парад на День Перемоги та інші масові заходи.

За вокзалом наглядає Ленін 🙂

Пара вокзальних деталей: розклад оформлено у вигляді вікна, а на схемі залізниць всі дороги ведуть до Феодосії 🙂

За станційними будівлями визирає вежа Костянтина — фортифікаційна споруда кінця XIV століття.

Станція також розташована на набережній, по інший бік від колій — порт і море.

Портові крани.

Трохи прогуляємось по станції.

Платформи тут розраховані на прийом довгих курортних поїздів.

Дерево росте прямо з тупикової призми 🙂

Феодосія — тупикова станція.

Далі йде лише під’їзна колія до порту та військової частини.

Центр

Центральні вулиці навіть на початку сезону заповнені натовпами відпочивальників та заставлені торговельними ятками. Тому краще пройдемося малолюдними місцями.

Біля вокзалу починається парк Ювілейний, до нього і попрямуємо.

Кінотеатр «Крим».

Меморіал загиблим у Громадянській та Великій Вітчизняній війнах з Вічним вогнем. На табличці явний перебір з переносами.

Фонтан Айвазовського. З кінця XIX він століття служив одним із основних джерел питної води в місті. Вода йшла по трубах із Субашських джерел, що розташовані за 20 кілометрів від міста. 1970 року був запущений Північно-Кримський канал, і вода до міста стала надходити з нього. З тих пір старий водогін не функціонує, й у фонтані більше немає води.

Поруч з фонтаном встановлено пам’ятник революційному діячу Івану Назукіну. Раніше на цьому постаменті стояв пам’ятник царю Олександру III.

Парк плавно переходить у бульвар з безліччю пам’яток, як радянської епохи, так і сучасних, але вони мало відрізняються 🙂

Піонер-партизан Вітя Коробков, городяни за традицією регулярно пов’язують на нього червоний галстук.

Пам’ятник на честь 100-річчя підводного флоту. На задньому плані — алея героїв Кримської і Великої Вітчизняної воєн.

Барельєф, що коротко переказує історію міста.

Тим часом, пляжі на березі моря змінюються промзоною.

Головна прохідна порту.

Ворота суднобудівного заводу.

Через дорогу від промзони розташувалися житлові та адміністративні будівлі.

Є у Феодосії й Старе місто. Воно не таке колоритне, як у Євпаторії чи Сімферополі — вулиці тут не покручені, серед старих будинків трапляються й більш сучасні.

Але й тут трапляються цікаві деталі.

Околиці

Феодосія простяглася вздовж берега на 10 км, але вглиб материка, буквально у 10 хвилинах пішки від центру, починаються однотипні квартали приватного сектора.

З півдня до Феодосії примикають гори, міські квартали продовжуються на їхніх схилах.

Звідси відкривається чудовий вид на місто.

Житлові багатоповерхівки, що потопають у зелені, далі — порт, море і протилежний берег Феодосійської бухти, котрий плавно переходить у Керченський півострів.

Тепер візьмемо телеоб’єктив і роздивимось подробиці.

Вид у бік центру. За деревами проглядає море, зелений дах біля багатоповерхівки — вокзал.

Стара водонапірна вежа, що прозвана в народі «Білий басейн», на задньому плані — підстанція «Феодосія». За нею — селище Очисні, де очищають воду, що приходить із Північно-Кримського каналу та йде до міського водогону. Далі — поля до горизонту.

Вид на фортецю та прикордонну заставу.

Вершини гір не забудовані, тут пасеться дрібна та велика рогата худоба.

Продовження на наступній сторінці, не перемикайтесь 🙂