перейти до навігації

Зимовий Кінбурн 29 Гру 2017
Share

Опублікував Дмитро Демченко у Природа, Подорожі

Сторінки: 1 2 3

Кінбурнській півострів розташований на півдні України і відокремлює Дніпро-Бузький лиман від Чорного моря. Часто його називають Кінбурнською косою, але, якщо бути точним, коса — це власне піщана коса на краю півострова. Пляжі півострова приваблюють орди відпочивальників, особливо популярними вони стали після анексії Криму. Але це все влітку, а я вам розповім, що на Кінбурні можна робити взимку. Провели ми там майже п’ять днів, тому репортаж буде великий, для зручності розіб’ю його на три частини.

Поїхали ми в якості волонтерів до національного парку «Білобережжя Святослава», до чого нас закликає цей рекламний щит. Тільки там рекламують нацпарк «Бузький Гард», що розташований на півночі Миколаївської області, а ми поїдемо на її південь.
img_8179

День 1

Адміністративно півострів поділений між Херсонською та Миколаївською областями. Причому миколаївський шматок, що займає край півострова, не має зв’язку з рештою областю по суші, саме до нього ми і прямуємо. І якщо влітку доїхати туди досить просто — від Очакова ходять катери, то взимку доводиться довго їхати в об’їзд. Маршрутка з Миколаєва доїжджає до села Геройське, це крайня точка Херсонської області на півострові, й тут закінчується асфальтова дорога. Далі суцільні піски, в нашому випадку — сніги, по яких їздить вахтовий автобус «Урал». Пересадка доволі зручно організована — рейси синхронізовані, та все включено в один квиток.
img_8864

Ніколи ще на такому не їздив! Усередині доволі тісно і сильно трясе, хоча швидкість не більше 25 км/год.
img_8862 img_8856

Ось ми і на місці. Мороз, суцільні сніги та ця вахтовка створюють відчуття, ніби ми приїхали зовсім не на південь до моря, а кудись на далеку північ 🙂
img_8855

Насправді фотографії з «Уралом» зроблені у день від’їзду, коли вже потепліло і сніг добряче підтанув. По приїзду ж було −10º, така погода тут рідкість, нам, можна сказати, повезло.

Зимові дні короткі, тому поспішаємо до моря, поки не стемніло.

Виходимо на берег.
img_8202

Море замерзло!
img_8204

Насправді це не відкрите море, а Ягорлицька затока. Саме ж море зовсім не замерзло, але до нього ми підемо тільки завтра.
img_8203

Може здатися, що там вдалині водна гладь, і ми теж спочатку так подумали…
img_8205

Але, підійшовши поближче, з’ясувалося, що це теж лід, тільки прозорий. Замерзло таки все до горизонту.
img_8264

Полярники 🙂
img_8242

Вид з моря на берег.
img_8207

Берег покритий сумішшю снігу, піску та водоростей — це все робота вітру.
img_8229

img_8229 img_8258

Піщані мілини.
img_8254

Замерзла протока, що з’єднує прісні озера із затокою. Влітку по ній риба заходить до озер на нерест.
img_8252

У ці краї прилітають на зимівлю лебеді. Ось невелика зграя вдалечині.
img_8211

Однак не всім лебедям вдається пережити зиму. Багато хто з них гине та стає кормом для хижаків.
img_8274

img_8273 img_8272

Ось і сонце зайшло. Час вертатися.
img_8208

img_8221 img_8226

День 2

А це вже ранок наступного дня, ми на тому ж місці на березі Ягорлицької затоки. Сонце ще не зійшло, у небі світять Місяць та Венера.
img_8285

img_8278 img_8279

Досвітні сутінки.
img_8276

img_8280 img_8283

img_8293

Сонце визирнуло з-за обрію.
img_8298

img_8328

Сонце крупним планом.
img_8302

І місяць.
img_8307

Міражі на горизонті.
img_8287

Ось і зовсім розвиднілося.
img_8281 img_8297

На світанку був виявлений ще один лебединий труп, його голову вже хтось з’їв.
img_8310

img_8318 img_8314

Берег у світанкових променях.
img_8332

img_8335 img_8336

Конячка на випасі. Цікаво, чим вона тут харчується?
img_8339

Тепер час відправитися до моря.
img_8358

Знак нам нагадує, що ми знаходимося у регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса», він був створений у 1992 році. 2009 року його територія увійшла до новоствореного національного парку «Білобережжя Святослава», котрий охопив набагато більшу площу.
img_8355

Шлях до моря перепиняють солоні озера, але зараз вони все замерзли і можна пройти навпростець.
img_8363

img_8357 img_8361

img_8362

Підходимо до берега…
img_8365

І ось воно море!
img_8367

На попередньому кадрі, якби не теплий одяг, то й не скажеш, що зима. Однак поблизу одразу стає помітно, що берег вкритий льодом.
img_8393

img_8395 img_8397

Крижини на мілинах.
img_8400

img_8383 img_8398

Незвично бачити море взимку. Тут напевно наді мною посміються жителі Одеси та інших приморських міст 🙂
img_8403

Пляж.
img_8404

Пляж крупним планом, але таке можна й влітку зняти 🙂
img_8408

Ну і як же не скупатись! Я теж спробував, і мені не сподобалося, вода аж надто холодна. До цього я якось занурювався в ополонку, але тоді було набагато тепліше 🙂
img_8369

Доходимо до краю пляжу, далі починається вузька коса, що переходить у ланцюжок островів. Влітку там гніздиться багато птахів, а на зиму прилітають лебеді.
img_8415

Ось, до речі, і вони.
img_8417

Оскільки далі простягається заповідна зона, звертаємо вглиб берега і йдемо до затоки.
img_8426

img_8423 img_8425

Виходимо знову до замерзлої Ягорлицької затоки і по її льоду повертаємося на базу.

Це лише початок! Продовження тут

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0.0/10 (0 votes cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: +1 (from 1 vote)

Теґи,

Комментарии:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *